Купальське обрядове деревце

Найбільш поширеними назвами були «Купайло», «Купайлиця», а також  «гільце» чи «вільце» (семантична подібність календарного та весільного атрибута). У деяких селах Житомирщини деревце називали «Йолка», «Хвоїна», а в південній частині Чернігівщини – «Марена». На Кубані, де проживають етнічні українці, купальське деревце називали «Калиноня», тобто «Калинонька».

Залежно від регіону використовували хвойні та листяні, плодоносні та інші дерева (вербу, березу, вишню, яблуню, чорноклен, ясен, липу, сосну, ялину, горіх). Крім того, для виготовлення «Купайла» брали кущі бузку, терну, високі будяки, польові квіти, які зв’язували в пучки. Висота купальського деревця сягала приблизно людського зросту.

«Купайлицю» прикрашали зіллям, квітами, різнокольоровими стрічками. В окремих місцевостях оздоблювали цвітом картоплі, огірків, соняшника, гарбуза. Крім квітів, могли кріпити й черешневі галузки з ягодами та зелені яблука. 

Локальним колоритом позначені також ритуали плетення віночків із вишневих чи черешневих ягід і оздоблення ними ритуального деревця. Такі черешнево-вишневі гірлянди називали «китичками», «качанчиками», «баранами», «сосонками».