МАНДРИКИ. ОБРЯДОВІ СТРАВИ ЛІТНЬОГО ЦИКЛУ СВЯТ

Цикл святкових обрядодій, пов’язаних із літнім сонцестоянням, завершувався святом Петра й Павла, коли закінчувався і літній піст, що хоч і не був таким суворим, як Великодній, втім багато українців його також дотримувалися. Впізнаваною обрядовою стравою до цього свята є мандрики, які випікали як пригощання для пастушків.

Інша версія походження назви пов’язує це слово з мандрами – у пам’ять про місіонерську діяльність цих святих по світу. 

Мандрики – це випічка із додаванням сиру. У більш давні часи XVIII ст. можна знайти свідчення, що мандриками називали печено-сушені невеликі кульки сиру, на кшталт курту, поширеного в країнах Центральної Азії. З часом ця традиція зникла, натомість сьогодні мандриками звуть коржики, випечені з тіста, яке розмішують із додаванням сиру. У народі досі збереглось повір’я, що після Петра й Павла зозуля перестає кувати, бо «мандриком вдавилась». Нібито з часів, коли апостоли Петро й Павло мандрували світом, зозуля вкрала в них один мандрик, за що Бог і покарав її. 

Мандрики у минулому мали ритуальне значення: ними розговлялись після ранкової служби в церкві, їх дарували дітям. Вважалося, що з’їдені у цей день мандрики оберігають від майбутніх хвороб, особливо лихоманки.

Сьогодні рецепт традиційних мандриків з сиром та маком можна знайти у блозі Євгена Клопотенко, а його видозмінений варіант зустрічається у деяких закладах сучасної української кухні.