ПЕТРІВКА (Петрів піст)

Петрівка, або Петрів піст починається з понеділка після Русального тижня і триває до свята Петра і Павла (29 червня). 

Є легенда, що цей піст випросили жінки в апостола Петра, бо чоловіки їли забагато молочних продуктів (що насправді пов’язано з важкою працею), а жінкам хотілося зекономити запаси їжі. Хліба вже лишалося мало, а до нового врожаю потрібно було чекати, тому казали: «Петрівка – на хліб катівка» та «Петрівка – голодівка». Втім, саме цей піст найменш строгий у дотриманні у порівнянні з усіма іншими.

Перший день посту називався «понеділковими заговинами», «розиграми» і святкували його переважно жінки. Фактично йдеться про жіночі посиденьки, куди чоловіків не впускали. Казали, що жінки «глечики полощуть» або йдуть «замочувати дійниці», тобто після заговіння зустрічаються у шинку пити горілку.

А на Поділлі був поширений обряд  «гонити шуляка». Шуляк, шуліка, коршак, коршун – назви яструба в деяких діалектах. Зазвичай обряд гоніння проводили в перший понеділок посту. До участі долучалися виключно заміжні жінки. Вони збиралися разом у шинку, біля води, у когось на городі. Приносили з собою їжу, випивку, розстеляли хустку й робили опудало птаха із принесених матеріалів (сіно, хусточки, гілки, стрічки). Потім виставляли ляльку на тканину. Перед шулікою накладали жменьки проса, вівса, жита, коноплі, трошки хліба, сиру, мʼясця, цибульки. Все це для того, щоб він поласував такою їжею, а не курчатами. Жінки промовляли, частуючись горілкою: «Не йди до курей, а йди до падла!».

На Вінниччині ляльку шуліки робили з білих хусток і спалювали на вогнищі поблизу ріки або розривали й кидали на городі в капусту. 

Сенс таких ритуалів полягав у задобренні хижака, щоб той не хапав курей. Водночас ритуальне знищення обрядових ляльок чи деревця у цей період мало захистити від дії нечистих сил і посприяти гарному врожаю.

У старших жінок протягом Петрівки була традиція: по черзі сходитися одна до одної не лише на чарку, але й на почухрини – коли розбирали овечу вовну, вили її в куделі та пряли.